Сон-208

Бувши сином мільярдера -
Захотів на власній шкірі,
Я відчути шкуродерів,
Й пережити харакірі.

Бо не вірив я у щирість,
Театральних постановок,
Як людці стрічали чинно,
І обманювали ловко.

Бо не вірив я у справжність,
Й глибину промов і слів,
Де сказати правду зважитись
Жоден з прихвоснів не смів.

Бо не вірив - в існування
Прірви поміж двох світів,
Де далеко до єднання,
Як його би не хотів.

Тож вдягнувшись в секонд-хенді -
Я подався між народ,
Щоб відчути атмосферу -
Всі проблеми і заботи.

Перевдяг багатий одяг -
Й затесався між бомжами,
Аби з рідного народу,
Видавить хоч каплю жалості.

Щоб ані рахунок в банку,
Ні звязки міліардера,
Не завадили б, як палка,
Битиме по спині й ребрам.

Аби бренди закордонні,
Й з позолотою годинник,
Не відвадили б бездомних,
Що  у бійці б ніж встромили.

Аби статус - держслужбовця,
І на тачці - номер згубний,
Не спинили б у промовця
Вибити останні зуби.

Тож при зустрічі з народом,
Зупинили, як годиться,
Припечатали по морді, -
Розписалися на пиці.

Вибили останню гордість -
І на бренди - гостру память,
Поламали із кофортом,
Кості, що з трудом ламались.

Як годиться - здерли шкіру,
І порізали на пасма,
Ремінець на пару дірок,
Зшили з немалим запасом.

Перемяли - свіже мясо,
На мілкий синюшний фарш,
Переїхали Камазом,
Давши трупу ластласт-шанс.

Випатрашили й зробили,
Мумію при піраміді,
Щоб вона колись ожила,
І поскаржилась Феміді.

Зняли відео для шоу,
Й хайпанули на прокаті,
Бо для преси - всі готові,
Працювати за бесплатно.

Й залишили під забором,
Згідно з вибраним сюжетом,
Вічно дожидатись скору,
Що приїде за скелетом.