Базар-5

От якби не прогадати,
На великому базарі -
І товар свій не віддати
Задарма та без навару.

Бо вночі велика жаба,
Прийде й стане біля ліжка,
І задушить дурну бабу,
Що розкинулася грішми.

Скільки коштували груші,
Жінка знала, як годиться,
Та рішила: мовляв, спущу,
Трохи ціну, на дрібницю.

І піде тоді торгівля,
Трохи швидше та жвавіше,
Покупці обступлять щільно,
Аби груш узяти більше.

Кілька ящиків товару -
Розійдуться за годину,
Й не прийдеться на базарі,
Витрачати цілу днину.

Тож спустила жінка ціну,
Й став у чергу покупець,
Що на весь базар прицінившись,
Позирав на гаманець.

Щедро брав, по кілограму,
А то й більше - спілих фруктів,
Без націнки та обману -
Та нелюдської накрутки.

І чим швидше розлітались
Груші по чужим сумкам,
Тим частіше поглядала
Жінка на базарний крам.

І про себе рахувала,
Скільки втратила прибутку,
Що із кожним кілограмом,
Розчинявсь в уяві хутко.

Тож одна рука - в торгашки,
Насипала щедро груші,
Ну, а інша - нарозмашку,
Билась, щоб ніхто не рушив.

Тож одна рука - давала,
Як нужденим подаяння,
Ну, а інша - забирала,
Без жалю і покаяння.

І чим менше груш у баби
Залишалось на прилавку,
Тим брюхаста в грудях жаба,
Квакала про те, що жалко.

Не спустила б баба ціну -
Заробила б казна-скільки,
А тепер - хоч з рота піна,
Не вернеш ані копійки.