Лiна Костенко - Крига на Одрi - перевод на русский

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Крига на Одрі":

         Лёд на Одере
 
Этим годом зима не носила одежды белой.
Примеряла порой, но её сразу кто-то крал.
Поискав и поплакав, она - что же тут поделать? -
надевала старьё прошлогодних увядших трав.

А когда лютовала, стелила ковёр гололедиц.
Спорить с морем пыталась, с ветрами, чей норов смел.
Сил собрать не смогла, не успела ещё оглядеться,
как проснулись деревья, на Одере лёд потемнел.

Льдины буйно ломились в открытые двери протоки.
Ударяясь о берег, крошился и трескался лёд.
И момент наступил -
                по реке, снова тёмной, широкой,
одинокая чайка на льдине последней плывёт.

- Ты куда так спешишь, на свидание с морем синим?
Чайки держатся вместе, а ты отплываешь одна.
Посмотри, как тонка и почти что прозрачна льдина...
Что же будешь ты делать, коль льдину размоет волна?

Ну, а что, если ей удержать тебя не под силу?
Если треснет, и сразу кругами вода пойдёт...
- Странный ты, человек!
                Посмотри - у меня есть крылья.
А крылатым совсем ни к чему под ногами лёд!

Эмма Иванова.
03.10.2021г.

================================

                Оригінал:
             Крига на Одрі
             Ліна Костенко

В цьому році зима
Не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла.
Та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала...
Що ж робити? —
Бідувала в старій
Із торішніх зів’ялих трав.

Як коли лютувала,
Стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем.
Несла сум’яття вітрів.
Все збиралась на силі.
Та не встигла огледіться.
Як проснулись дерева
І на Одрі лід потемнів.

Крига буйно ломилась
У відкриті двері протоки.
Лід кришився, б’ючись
Об каміння берегове...
І нарешті по Одрі —
Темній, широкій —
На останній крижині
Самотня чайка пливе.

— Ти куди ж розігналась?
Чи, бува, не до самого моря?
Чайки держаться гурту,
А ти відпливаєш одна.
А крижина тонка,
А крижина майже прозора...
Ну, а що, як її
Розмиє вода весняна?

Ну, а що, коли їй
Та удержать тебе несила?
Затріщить і відломиться...
Піде вода кругами...
— Дивна людино!
Я ж маю крила.
Нащо крилатим ґрунт під ногами?
----------------------------- Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5764