Скосили поля і прибрали достигле зерно,
Хитаються вітром стрункі шелесткі верболози.
Невесело серцю - співає тужливо воно,
І падають тихо тривожні задумливі сльози.
Ще сонце гаряче, ще вересень не задощив,
Ще буде уранці будити солом'яний промінь.
І щедрі врожаї, і безліч побачених див -
Чи можна тужити, піддавшись і смутку, і втомі?
Візьму свої сльози, і втому. і думи сумні,
І серця журливу і ніжну мелодію щиру.
Я все принесу і схилюсь до Ісусових ніг,
Зігріюсь Його теплотою - і виростуть крила!
Вересневий вечiр
© Copyright: Мария Борзенко 2, 2021
Свидетельство о публикации №121100205468
Свидетельство о публикации №121100205468
Рецензии
Очень-очень красиво написано, живо передаешь эмоции.
Благословений!!!
Харенко Тимофей Николаевич 02.12.2021 01:09 • Заявить о нарушении
Благословений!!!
Харенко Тимофей Николаевич 02.12.2021 01:09 • Заявить о нарушении