Все так, як має бути, – тихі кроки
твої не палять: йдеш не на віки...
Я ні на мить не буду одиноким,
хоч миготить вже зірочка руки...
Ти можеш йти... Ти можеш повертатись...
Для вільних – вільно все: і час, і шлях.
При зустрічі – не кинусь обійматись.
Ненавиджу – прощання переляк.
Ціную над усе в коханій жінці
емоцій ненадмірність у житті.
Ти йдеш... Ти залишаєш наодинці
мене з моїм багатством почуттів.
Ненавиджу – удаваність в коханні,
нещирість сліз, дотиснутих з-під вік.
Переживу повернення й прощання –
так, як повинен зрілий чоловік.
Я іншим був в минулім навіть році.
Ціную врівні щастя і літа.
З роками, все повільніше, – емоцій,
тих, щирих, справжніх – гріє красота...
Все так, як мае бути, або Коли ти йдеш
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121100107644
Свидетельство о публикации №121100107644
Рецензии