Спiвуча мова плине тихо над Днiпром

Чому країна стогне від ярма?
Чому Америка примушує страждати?
Чи рабство – то Америки душа,
Яка свободи і не мріє мати?

Нас знов штовхають до життя в кредит,
Бо в Штатах так живуть: борги, як гори…
І де ховається за посмішкою лід,
Та ллється кров людська неначе море.

Чи є щось добре у Америки в житті,
Чи тільки безробіття, тюрми, війни?
Де гине люд простий, як пішаки,
Мільйони доларів ідуть на кінофільми?

Де наша гордість, наша сила і любов?
Чому до Польщі виїжджає наша молодь?
А наші діти не вивчають рідних мов,
За крок до прірви заглядає в очі голод?

Чи подих Смерті викликає жах,
Коли життя тече неначе в яму?
Коли від присмаку журби зриває дах,
І серце рветься на шматки, зціляя рани?

Співуча мова плине тихо над Дніпром,
У хвилях стогін українського народу…
Надія з Вірою труть сльози рукавом,
Любов жадає дати сили для Свободи.


Київ,                30.09.2021


Рецензии