Сон-205

Як за рік змінилось місто,
Що його не упізнати -
Усі памятки на місті -
Хмарочоси - по квадратах.
Всі дороги - у заторах,
Крутять вузлики в розвязках,
І мости між осокорів,
Розтягають дрото-звязки.
І метро - в вагоннім ритмі,
Виміряє час в хвилинах,
Та містян - неначе вимер
Мегополіс - ні людини.

Ще недавно аж тріщали
Шви вагонів - у час пік,
Пасажирів запихали -
Втративши нещасних лік.
По кутках газових камер,
Забивались самі ушлі.
Щоб потертися тілами,
Як актори у порнушці.
І одним загальним страхом -
У загальній колотнечі,
Було після метр-траху -
Залетиті недоречно.

Хто б подумав, що людину,
Що біжить до цілі кросом,
Налякать можуть новини
Про невидиму загрозу.
Циніки, надівши маски,
Коміки, зціпивши зуби,
В транспорті будуть боязко
Оглядатися повсюди.
Щоб шкідливі невидимки,
Їх не вризили зі спини,
До вагону на зупинці,
Залетівши всередину.

І невидима загроза
Стане більш, аніж реальна,
Як чергова кара Божа,
За свавілля аморальне.
Всі без винятку міщани,
Ввірують - у медсистему,
В якій виживші ночами
Рахуватимуть померлих.
У статистику заражень,
Від обіймів й поцілунків,
Й вичерпаність заощаджень -
На картковому рахунку.