Так болісно вмирали почуття,
Відірвані від серця, як від кисню,
З тремтінням відлітали в небуття,
А вітер грав востаннє ніжну пісню.
Змарнілі очі затуманив сум,
Вуста гарячі схолодило льодом,
Вчорашні мрії від пекельних дум
Розтанули... Назад немає ходу...
На бризки розтріпалися думки,
Вчорашня розлетілась безтурботність,
Розносить вітром долю на шматки,
Як прірва, чорнотою б'є самотність...
А ми з тобою -- потонулі кораблі,
Загублені у вимірі і часі,
Минуле залишилося в імлі,
Й в майбутнє не дають квитки у касі...
Ольга Довжик-Остринская
Фото инет
Вмирали почуття...
© Copyright: Ольга Довжик-Остринская, 2021
Свидетельство о публикации №121092908640
Свидетельство о публикации №121092908640
Рецензии