Осінній вік - час сумнівів і смутку,
Летить за вітром листя в небуття,
Немов роки, загублюється хутко
У сутінках п'янкого забуття.
Зимовий час із кожним днем все ближче,
У вирі дат рясніє падолист,
З усіх куточків холод владно кличе,
Вривається протяжний вітру свист.
І навіть на стежках, спокійних, тихих,
Що сонцем зігрівали в літню мить,
Ідеш в полоні вражень елегійних,
І серце від збентеження щемить.
Так, листопад - це нестабільний настрій,
То радісно, то сумно так, хоч плач...
Втішають душу лиш барвистіі айстри,
Немовби Осінь промовля: "Пробач!.."
Час сумнiвiв i смутку
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121092805887
Свидетельство о публикации №121092805887
Рецензии