Сон-203

В низці нових пероджень,
Головне - не втратить лік,
Ким ти був - у зяві кожній,
Кілька сотень поспіль літ.

Щоб в сюжетах не попутать,
Імена своїх дружин,
Що ридатимуть на кухні -
В день нових сороковин. 

Щоб у памяті не стерлось,
Як кого й коли образив,
Бо жінки, хоч і не стерви,
Та злопамятні на фрази.

Щоб дітей - усіх по пальцях,
В новім часі відшукати,
Щоб згадали, голодранці,
Хто насправді їхній батько.

Бо із часом - у століттях,
Не до жартів історичних,
Нинішні наївні - діти,
Вчора - вбивці блискавичні.

І нові батьки - не бачать,
Що їх немічне дитя -
Не безпомічна - а старше,
Від батьків на два життя.

Що - узявши нове тіло,
Серцем - звязане магічно,
Не з батьками, - а з прицілом,
І з господарем космічним.

В низці нових перероджень,
Головне - не втратить віру
В своє ангельсе походження,
Й низці нових перевтілень. 

Бо не знаєш й сам направду -
Чим забита твоя память -
Чи минуле твоє - правда,
А чи вірус, що туманить.

Чи твоя - яскрава згадка,
Не навязана іззовні,
Мізки щоб в котячих лапках -
Спогадом тримать в полоні.

В низці нових перероджень -
Не згубити слід довіри,
Щоб змогти знов ототожнити
Себе із колишнім звірем.