Знов за вікнами осінь барвиста,
Відлітають у вирій птахи,
Вабить розкішшю час падолиста,
Що вкриває затишно шляхи.
Запах в'янення душу тривожить,
Хоч і втішна краса кольорів...
Осінь думи непрохані множить,
Наче повінь - потік почуттів.
В лазуровому небі невпинно
Пропливають безжурні хмарки...
Та чомусь у душі так полинно,
Миготять безвідрадні думки...
Навіваючи в серці самотність,
Жовте листя у вікна летить,
І бентежить пори незворотність
В ностальгійну хвилюючу мить...
Барвиста осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121092701750
Свидетельство о публикации №121092701750
Рецензии