Розмова двох... Сергiй Рубан та Наталя Сiдларь

Оригiнали:

·
Я зачиню вікно в холодну осінь,
Нехай іще для нас побуде літо…
Так хочеться теплом твого волосся
Хоч трохи серце зболене погріти…
Тепло палких обіймів, губ жаданих,
Очей, що ніжно заглядали в душу,
І голос твій, що так до себе манить,
Колись назавжди я забути мушу…
Колись забуду… Та, давай, не зараз…
Іще не час… Здавило болем скроні…
Хтось прошептав: «Ти їй давно не пара...»
Короткими гудками в телефоні…
У вальсі листя сумно закружляло,
Чогось у серці плакала гітара…
А холод розчахнув вікно зухвало…
І хтось усе шептав, що ми не пара…
©Сергій Рубан
____________
************____________

Ти зачини вікно в холодну осінь,
Щоби були ще літечком зігріті
Та бігли по росі ранковій босі-
Були знов там, де разом не ходити,
Бо всі обійми залишились в літі,
Кохання вщент спалилось одним словом...
Не знаємо, як осінь зупинити,
Так хочемо, щоб все було чудово.
Чудово там, де вітерець вальсує
Чарівний танець в листопаді долі.
Твій погляд, знаєш, ще мене хвилює-
Так хочеться обіймів та... Любові!
Ти зачини вікно, щоб не відкрилось-
Душа з твоєю знову обєдналась.
Байдуже, що десь там прошепотілось-
Я тут. З тобою. Назавжди зосталась...
©Наталя Сідларь-Дубова
 

Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Окно закрою, чтобы повезло:
Пускай для нас ещё побудет лето.
Пускай ещё теплом твоих волос
Больное сердце будет отогрето
Тепло объятий пылких, губ желанных
И глаз твоих, что проникали в душу,
И голос твой, что бесконечно манит,
Когда-то время навсегда разрушит...
Когда-то – да…но только бы не сразу…
Ещё не час…виски сдавило болью…
И чей-то шёпот: «…Ей давно не пара…»
С короткими гудками в телефоне…
А листья в вальсе медленно кружатся,
Тоскою в сердце враз зашлась гитара…
А холод расчехлил окно и – настежь!..
И кто-то всё шептал, что мы не пара…
© Сергiй Рубан
____________
************____________

Закрой, закрой окно плотнее в осень,
Чтоб были мы тем летечком согреты,
Бежали по росе рассветной босы –
Там были вновь, где всё сияло в свете,
Коль все объятья оставались в лете.
Любовь сожгли неосторожным словом –
И как остановить нам нынче осень?!..
Мы так желаем повторенья снова,
Там, где неслышно ветерок танцует
Волшебный танец в ярком листопаде…
Твой взгляд меня по-прежнему волнует.
Так хочется Любви, что Бога ради!..
Закрой окно, чтоб и не открывалось:
Душа с твоею вновь объединялась.
Не слышу, что и где там прошепталось –
Я тут. С тобою. Навсегда осталась…
© Наталя Сiдларь


Аватар из Инета