Сон-201

Як казав в романі Воланд,
Так, людина таки смерта,
Гірш, коли смерть випадково -
Зупиняє серце вперте.

В час легкий та безтурботний,
В час невиконаних планів,
Смерть чека за поворотом,
Й ловить в пастку безталанних.

Ще сьогодні - ти здоровий,
Завтра ледве встав на ноги,
І не знаєш, в чиїй волі -
Дихання, важке й вологе.

В чиїй волі пульс і серце,
Бється за чиїм наказом.
І в який час обірветься -
Його ритм у стилі джазу.

Може, все у Божій волі -
Із народження відомо,
Вся людська нелегка доля,
Й час смертельного відходу.

Може, це чаклунський намір -
Обірвати напівслові,
Нескінченний, гучний гамір, -
Вбивши з натовпу кого-небудь.

Може, це втручання відьми,
Ритуал із чорним півнем,
Зроблений на смерть всім рідним,
У хворобі безнадійній.

Тільки - нащо про це знати,
На смертельному одрі,
Тільки б сили, щоб привстати,
Щоб сказать "прощай" сімї.

Тільки б сил, щоб жартувати,
Незважаючи на кволість -
Рак в наявності, то варто
Випити пивка від болі.