Сон-199

У хазяйки був - напрочуд
Гарний півень-витівник,
Мо, з сусідів хтось наврочив,
Але якось півень зник.

Як хазяйка горювала,
Що й слова не підібрать,
Півень гарний був, на славу,
Бо пішов у чорну масть.

Весь - пірїнка до пірїнки,
В акурат інтелігент,
Радував він око жінки,
Та курячий контингент.

Жінка бідкалась, куди це
Зник її дзьобатий красень,
Нудилась без півня птиця,
Й не несла хазяйці яйця.

Ні один хазяйський півень,
Сам із раю не тікав -
Коли є що пити й їсти,
Тільки вийдеш з курника.

Мо, собаки десь роздерли,
Чи лисиця завелася,
Алкаші замість консерви,
Закусили свіжим мясом.

Але швидше за все відьма,
Про яку ніхто не знає -
Підловила таки півня -
Й вкрала  любчика зі зграї.

Жінка в пресі десь читала,
Що когут із чорним пірям,
Дуже важний в ритуалах,
Що працюють з легковіря.

Мабуть, вкрала клята відьма,
Її півника для жертви -
Аби викликати дідька -
Із прадавнього люстерка.

Щоб вернув красу і розум -
І приніс чаклунці гроші,
Та чи мертвий півень в змозі -
Поламати плани Божі.

Й повернути старій відьмі
Те, чого у неї - досі
Не було із роду віку -
І чого вона так просить.