Осенняя любовь укр

ОСІННЄ КОХАННЯ

Грізне обличчя осіннього неба
Нас спонукає на думи печальні.
Кутати плечі від холоду треба
Жовтій березі, що вітер качає.

Як Попелюшка, вбрання поміняла,
Так я міняю свої сподівання.
Зустріч залишиться вереснем сталим,
Там де тепло та взаємне кохання.

Жовтень біжить і несе хризантеми,
Та не від тебе, колишній коханий.
Навіть такі жовто-білі тотеми
Не заспокоять душі моїй рани.

Я відпустила, пішов до світанку…
Вміти забути – чи Божа то милість?
Жовта береза в тенетах серпанку,
Як у майбутнє, в вікно задивилась.

Ніби в кіно, підіймає вітрила
Хмара і човен любові відносить.
Так вже буває, коли розлюбили
Жінка – коханого, вересень – осінь.

 


Рецензии
Досконала поезія, Наталі! Неперевершена насолода при читанні!
Наснаги тобі!

Сергей Носов-Ужгородский   25.09.2021 12:52     Заявить о нарушении
Дякую, мій друже! Рада, що ємоції молодості не забулися. Хай щастить! Н

Наталья Гриненко-Артеми   26.09.2021 10:47   Заявить о нарушении