Уж виснет месяц, как ведро... Ирина Боговина

Вже й висне мiсяць, як вiдро...
http://stihi.ru/2021/09/23/6022

------------------------------------

            ***
Вже й висне місяць, як відро,
Холодні ночі, дні холодні,
Зірки блищать, мов бите скло,
Воно й не дивно, бо сьогодні,
Гусей вже в вирій потягло...
Як сльози лить весь день, тужить-
Коли ж тоді на світі жить?
Хоч серцю часом не прикажеш,
Під вишню сядеш, та й заплачеш...
В селі зростала, не паничка,
Від сліз зле сарцю, блідне личко,
Нікого поряд, ні душі-
Вірші мої товариші,
З літ давніх друзі мої вірні,
Як душу туги рвуть надмірні,
Як будять вранішні півні,
Чи настають осінні дні,
Сідає сонце за дахи,
Знов за моря летять птахи,
Тоді мою самотню душу
Вірші трясуть, мов жовту грушу!..
Війна забрала найдорожче,
Безцінне,мова не про кошти,
Свою я втратила дитину-
Гірке життя моє щоднини,
Немає дівчинки моєї,
Ілонки, ніжної лілеї...
З цією втратою гіркою,
Я стала інша вже, не та,
Будь поряд-стала би горою,
Скалою, смерть що відверта...
Яке нелюдяне обличчя
В тії, що ходить за всима,
З спини підкрадеться за звичай,
Була людина - вже нема!..
"Стару" нам годі обзивать,
Та на собі волосся рвать,
Дожить свій вік всім раджу тихо,
Щоб не стряслось нове  знов лихо...
Як весь час плакать та тужить-
Коли ж тоді нам, братці, жить?..
Хоч часом серцю не прикажеш,
У горі сядеш, та й заплачеш...
Вже й висне місяць, як відро,
Холодні ночі, дні холодні,
Зірки блищать, мов бите скло,
Воно й не дивно, бо сьогодні,
Гусей вже в вирій потягло...

*************************************

          ***

Уж  виснет месяц, как ведро,
Холодны ночи, дни холодны,
Блеск звезд – что битое стекло,
Не удивительно сегодня :
У птиц желание одно -
На юг… Что слёзы лить, тужить,
Когда ж тогда на свете жить?
Хоть сердцу  часто не прикажешь,
Под вишню сядешь  да заплачешь ...
В селе взрастала, не  паничка,
От слёз так плохо  "бледноличке",
А рядом пусто, ни души,
Стихи -  мои товарищи,
Друзья мои с лет давних верные…
Как  душу  скорби рвут безмерные,
Как будят утром петухи,
Иль осени тревожат дни,
Садится  ль солнце за дома,
Летят вновь птицы за моря,
Тогда мою сиротку - душу
Стихи трясут, как будто грушу! ..
Война  пришла – такое  бедствие!
Нет дорогого … не о средствах я…
Свою я дочку потеряла ,
И жизнь моя прегорькой стала.
Нет больше дочки  моей милой,
Илонки , лилии из лилий…
С потерей этой   я другою
Вдруг стала, больше я не та…
Будь рядом - стала  бы горою,
Скалой,  что смерть  лишает прав…
Бесчеловечное обличье
У той, что ходит за людьми
( Был человек - и нет!),  обычно
Подкрадываясь со спины.
«Старуху»  хватит обзывать
И на себе  волосья рвать,
Жить  всем свой век желаю тихо,
Чтоб не стряслось  любое лихо…
Весь век коль  плакать и тужить-
Когда ж тогда  нам, братцы, жить? ..
Но  вряд ли сердцу ты прикажешь,
А в горе сядешь и заплачешь ...
Уж виснет месяц, как ведро,
Холодны ночи, дни холодны,
Блеск звезд – что битое стекло,
Не удивительно сегодня :
У птиц желание одно-
На юг…
              В тепло…