Наче пташка поранена,
Б'ється серце, тремтить,
А душа, як ув'язнена,
Нарікає на мить.
Світить місяць схвильовано,
Розриває пітьму.
Ніч зітхає здивовано,
Закликає до сну.
У повітрі осінньому -
Драматизм неземний,
А по листю останньому
Віє подих зими.
Звідки біль цей непроханий,
Ця глибока печаль?..
Може, вітер сполоханий
Навіває цей жаль?..
Лиш спокусливо зоряно
У краю мерехтінь...
Ходить Осінь замріяно,
Огляда далечінь...
Драматизм осенi
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121092406372
Свидетельство о публикации №121092406372
Рецензии