А восени ми стаємо багатшими
На золото в гаях та на рубін,
І хоч, на жаль, стрічаєм осінь старшими,
Та додає снаги ліричний сплін.
Сповна нас надихає меланхолія,
І вабить листя жовтого букет,
Хвилює вітру пристрасна мелодія,
Вражає павутиння хитросплет.
Хоч літо вже далеко… Десь за горами
Його казкові квіточки в теплі.
Та осінь із прозорими просторами
Щедроти елегійні шле землі.
Бо Осінь - не печаль, це лиш розлучення
Із спекою, зі співами птахів.
Тож зайві хвилювання. Прийде Стрітення,
Відкриє шлях до райських літніх днів...
Осiнь - не печаль
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121092404640
Свидетельство о публикации №121092404640
Рецензии