Ми люди і часто робим помилки
Які ми борим і стелим з них дорогу
Не боги ми, а тільки їх ляльки
Браковані створіння людського роду
Кажуть, що ми з'являємось навмисно
Десь там в капусті чи лелека принесе
Намахали знов, та щей з дитинства
Не турбуйся, все проходить і це пройде
Пройде дитинство, слід за ним і юність
Все стане чорним наче топлена смола
Я шукаючи тебе, втратив свою мудрість
Ні каплі болю, в мені живе лише вода
Залишилось від мене аж нічо святого
В душі моєї води тиною поросли давно
Полум'я загасло,чому ж не твої долоні?
Я тебе забув, так чому сумую у вікно?
Ми помилки
© Copyright: Владислав Городенский, 2021
Свидетельство о публикации №121092307736
Свидетельство о публикации №121092307736
Рецензии