Королева красоты

Утром солнца луч с рассветом
заглянул в окно с приветом.
Раньше всех бабуля встала,
после мама, затем Гала
пробудилась ото сна,
она маленькой была.
Только мамочка ушла,
Галя к зеркалу пошла.
Не поверила глазам,
что лежали там вещам:
тушь, румяна и помада,
тени тут же - все что надо...
Мама в спешке убегала
и забыла не убрала.
То сокровище, как клад!
Огоньки в глазах блестят!
Губки Галя рисовала,
рисовала, рисовала...
Рисовала совсем мало,
а помады вдруг не стало.
В толстый слой легли румяна
(вот обрадуется мама).
На реснички тушь - раз, раз,
тени снизу, как спецназ,
бусы мамины взяла,
шляпку с вешалки сняла.
Туфли долго выбирала,
аж вспотела и устала.
Смотрит в зеркало она -
до чего же хороша!
И походкой от бедра
демонстрировать пошла.
Из прихожей в зал заходит,
томным взглядом всех обводит.
Кот не ценит красоты -
прячется во все углы.
Хомячок, пушистик Гера,
забежал в рулон шпалеры.
Попугай из клетки, Боря,
закричал: - Кр-р-расотку в Стор-р-рис!!!
Рядом бабушка была,
чай с конфетками пила.
Испугалась, поперхнулась,
подавилась, захлебнулась,
челюсть чуть не потеряла,
на лету ее поймала!
Отправляет снова в рот
и откашлявшись: - Ну, вот
кто сегодня, внучка, ты?!
- КоЛоЛева кЛасоты! -
детка гордо отвечает,
ножку в туфле отставляет.
После вышла на крыльцо.
Пес глядит на то лицо...
Он ребенка не узнал,
испугался, зарычал.
Носом шмыгает: - Своя?!! -
в будку голову сломя...
Тихо-тихо заскулил -
макияж он оценил,
а потом завыл, как волк!
- Фу! -сказала Галя - смолк.
Огород она обходит,
как по подиуму ходит.
Шла соседка вдоль забора,
увидала: - Что ж, бесспорно,
тут хозяйственный подход -
тля издохнет, жук уйдет.
Вот и мамочка вернулась,
посмотрела, улыбнулась.
Оценив, все поняла
и ребенка обняла.
Лишь слегка она вдохнула
и на бабушку взглянула.
Ведь когда была мала
также сделала она.
Вспоминая рассмеялись,
обнялись, расцеловались.
Всему время и пора...
Вырастает детвора.


  (перевод авторский)

 Оригинал:

Королева краси

Промінь сонця на світанку
завітався спозаранку.
Пробудилася родина:
бабця, мати і дитина
Галя, зовсім ще мала.
До люстерка підійшла,
не повірила очам,
тим що лежали речам.
Ось губна, рум'яна, тіні -
все що бажано дитині!
Скарб то справжній для дівчат,
не відвести оченят!
Губки Галя малювала,
малювала, малювала...
Малювала зовсім мало,
а помади той не стало.
В шар товстий лягли рум'яна
(от зрадіє с того мама).
Туш на вії - раз і раз,
чьорні тіні як спецназ,
ще намисто одягла,
шляпку мамину взяла,
туфлі різні на підборах
одягала разів сорок.
У люстерко зирк, манюня,
звідти дивиться красуня!
І шекує від стегна
вся із себе отака!!!
По кімнатах дефілює,
погляд томний - інтригує.
Не цінує кіт краси,
бо оббіг усі кути.
Хом'ячок сховався, Гера.
Швидко зник в рулон шпалери.
А папуга в клітці, Боря,
заволав: - Кр-р-расуню в стор-р-рис!
Бабця поруч тут була,
чай с цукерками пила.
Захлинулась і вдавилась,
трохи в чашці не втопилась!
Ледве челюсть не згубила,
на льоту її зловила.
В рота знову відправляє
і оговтавшись питає:
- Галь, онучко, хто ж це ти?
- КоЛоЛева я кЛаси!!! -
мала гордо промовляє,
ніжку в туфлі виставляє.
Потім вибігла на ганок -
враз забарвився світанок.
Пес малую не впізнав,
вищирився, заричав.
Носом шмига - Ба, своє?! -
кулей в будку як чухне!..
Макіяж він оцінив:
несподівано завив,
заспівав мов сірий вовк.
- Фу! - сказала Галя - змовк.
Як по подіуму ходить,
то зайде, то знов виходить.
Йшла сусідка вдовж паркана,
подивилася на ганок
й каже: - Добрий то підхід -
мабуть здохне короїд.
Тлю вже можно не травить -
від краси злетіла вмить.
Ось і мати на порозі.
Втримать посмішку невзмозі.
Вона зразу все збагнула,
злегка, стримано зітхнула,
свою доню обняла:
- Ти ж красунечко моя!
І коли таке казала
на бабусю поглядала.
Бо коли була мала
так зробила і вона.
Час крокує по землі...
Всі були колись малі.


Рецензии