Сон-198

У квартирі було пилу,
Мов збиралось літ пятнадцять -
Усі меблі пилом вкрились,
Що і нікуди діваться.

Стіл - хоч азбуку виписуй
І малюй, як на піску,
Наче стікер для записок -
Що стоїть у закутку.

І диван, старий розбитий,
Кашляв, як старий шахтар,
Весь пилюкою покритий -
Підіймав кубельця хмар.

На полицях всохли книги -
І розсипались на букви.
Тож тепер мовчали тихо -
В пилу прагнучи забутись.

І акваріум - без рибок
Висох весь, немов в пустелі,
І пилюкою покрився,
Що нападала зі стелі.

Пилом вкрилася посуда -
І згубив свій блиск кришталь,
Пил покрив усе і всюди -
Кожну видиму деталь.

Як пройшлась піщана буря -
Залишивши на два пальці,
Пилу, що проник усюди -
Куди зміг лишень добраться.

Наче з неба натрусило -
З пилових космічних хмар,
Пил, який літав безсило -
Поміж зір як недогар.

Як під вікнами розверлось -
Разом декілька вулканів,
Й пил проник крізь вікна й двері, -
В кухню, залу та у спальню.

Як сусідка - на балконі,
Потрусила всі доріжки -
І весь пил потрапив долі
З вітром у квартиру нижче.

Невідомо, звідки взявся,
Й невідомо, що робити,
З пилом, що на сонці грався -
Й осідав безмовно-тихо.