До Рейчел V

Ти мені посміхнувся, і душа заспівала.
Відблиск сонця в потічку – шкода, часу замало.
Я до тебе вернуся, відроджене джерельце!
Знову русла торкнуся ніжним сполохом серця.

Рейчелітові води – пити просто душею.
Незбагненної вроди джерело миле цеє.
...Умиватись з потічка, брати воду в долоні:
Освіжає і личко, і посивілі скроні.

Джерело відродилось, ця моя Іпокрена.
І я також змінилась: розправляю рамена –
І невидимі крила сяють знов за спиною...
Рейчел, ти – моя сила! Не прощаюсь з тобою!

24.08.21


Рецензии