Каштан скидає листя та горіхи,
один із перших голий восени...
він вкотре перетнув активну віху
і вже зимовим відпочинком снить.
Плоди колючі сиплються додолу,
щоб згинуть під колесами машин...
снують веселі дітлахи довкола,
звисає всюди клоччя павутин.
Люд в суєті, - йому не до каштану,-
нагальних справ постійна круговерть...
на дереві останній одяг тане,
ще місяць-півтора й зимова смерть
дихне морозом, замурує в кригу
і до весни замре рослинний світ...
щоб встигнути помандрувать до снігу
з каштану листя рушило в політ.
Мандри
© Copyright: Ева Сокол 2, 2021
Свидетельство о публикации №121092103711
Свидетельство о публикации №121092103711
Рецензии