Некролог кукурузному початку. Василь Симоненко

Василь Симоненко – “Некролог кукурудзяному качанові…”

Не чути голосінь, іржавіють оркестри,
Оратори втомились від кричань:
В труні лежить не вождь і не маестро,
А просто — кукурудзяний качан.

Труна із тупості, бездарністю оббита;
Бредуть за нею стомлені думки:
Кого оплакувать, кого мені судити,
Кому із серця відбивать замки?

Кого трясти за петельки і душу?
Кого клясти за цю безглузду смерть?
Помер качан, і я кричати мушу,
Налитий смутком і злобою вщерть.

Качане мій, за що тебе згноїли?
Качане мій, кому ти завинив?
Качане мій, лягли в твою могилу
І людська праця, і щедроти нив.

Безсонні ночі, неспокійні днини,
Мозолі, піт, думок гарячий щем
Лягли з тобою поруч в домовину
І догнивають під густим дощем.

Прокляття вам, лукаві лицедії,
В яких би ви не шлялися чинах!
Ви убиваєте людську надію
Так само, як убили качана.
-----
Толпа затихла, съела ржа оркестры,
Ораторы умаялись служить.
Лежит в гробу не вождь и не маэстро -
Початок кукурузный там лежит.

А гроб - из тупости, бездарностью оббитый,
За ним идёт измученная мысль:
Кого оплакивать, кому прощать обиды,
Кому из сердца выбить сноп из искр?

Кого трясти за петли и за душу?
Кого проклясть теперь за эту смерть?
Початок умер, и я тишь разрушу,
Хотя от горькой злобы больно петь.

Початок мой, за что тебя сгноили?
Пред кем же провинился ты, мой друг?
Початок мой, легли в твою могилу
И щедрость нив, и сила крепких рук.

И ночь без сна, и день в тисках тревоги,
Мозоль и пот, и мысли обо всём
Легли с тобою в гроб на полдороге
И догнивают под густым дождём.

Проклятье вам, шуты в златых одеждах,
Как ни рядитесь в знатные чины!
Вы так же убиваете надежду,
Как и початок этот - без вины.