Тож як я перепливу до саме ншого берега...

*   *   *


         Вседержителю Слову
         з трепетом присвячується


Тож як я перепливу до саме іншого берега
перевезу вовків, кіз і капусту?
а хвиля поезії
сплітає шерехи —
бо єсть Бог —
і чекає —
як Він попустить
кого Бог допустить?


мені раєм запахло
і всім раєм запахне
із другого берега — ахне



«я»-зеленість в кожнім —
це іншу зеленість гризти
а любов — в моє слово то я човен
і як би в любові доплисти?
а як Бог то не хочеться
                більше нікого
і не можеться —
                більше нікого
а я човен
           щоб плисти
не рішає ні чужоземна сторожа
ні зоряна — теж сторожа
лиш як подивиться
на все Мати Божа!..


і рішається саме тим
кому Бог — в якій послідовності —
  куди зволить сісти
        кому доплисти!
кого в човен допустить?


бо мережиться словом —
то вже не зовсім вовк
не зовсім коза і капуста
і не вовк-чоловік і не дура-дружина
         і не капуста
         то я вже дитина
і дитина і човен я — ці двоє
     не можуть гризти
і невже треба нам зникнути? —
і як всім компан’ям доплисти?

Бог зна — в якій послідовності сісти...

19.09.2021, з причастям,
20.09.2021, ранок,
Київ