У далекі далі полетіло літо,
Може, на причалі вже немає й сліду.
Мабуть, заморилось, бо було мінливе:
То весь день світилось, то було плаксиве.
Грозами гриміло, проливало сльози,
Ось і відшуміло і тепер - в дорозі.
Десь за горизонтом, може, навіть хворе,
Згадує про сонце, про ласкаве море.
Про спекотний серпень, про жнива у полі,
А тепер ось серце тріпотить поволі.
Де той бархат ночі, лагідні світанки?
Наче поторочі - запізнілі ранки.
Вже пожовкло листя, осінь, наче пава,
На шляхах імлисто, висохла отава.
Вже летить у вирій клин птахів прощальний,
Сіють хмари сірі сум сентиментальний.
Вiдшумiло лiто
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121091706777
Свидетельство о публикации №121091706777
Рецензии