Задрімала земля, заметіль над селом закружляла,
Чувся шум звіддаля, наче осінь когось умовляла.
Та невже це зима снігові уже стелить постелі,
Підійшла крадькома і засипати хоче оселі?
Вже усюди блищать срібнокрилі пухнасті сніжинки,
Швидко справу вершать, замітаючи всюди стежинки.
Та затишно в душі, бо тепло, що іде від каміна,
Ніби шепче вірші про духмяність липневого сіна.
В домі тиша, як рай, а за вікнами осінь глибока.
Ідилічно п'ю чай і пригадую даль синьооку.
Підійду до вікна і зроблю собі фото калини,
Щоб як прийде зима, знов згадати червоні перлини...
Невже це зима
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121091706755
Свидетельство о публикации №121091706755
Рецензии