Палахкотить... старий клен

Палахкотить в зажурі старий клен.
Гортає вітер знов сторінки долі.
Пожовкле листя всюди і тепер
Одне з них тихо впало на долоні.

Край шляху не залишилася тінь
Від  постаті, що миттю загубилась.
І сни короткі, без нічних видінь,
Чи не тому що трішечки втомилась?

Хтось розганяє в темряві імлу,
Щоб світло увірвалося нарешті.
З"їсть листя полум"я, а ось золу
Розвіє вітер... не багато честі.

Порушить тишу скрипом старий млин,
Йому не спиться, взявся до роботи.
Можливо,що притихне вітер й він
Залишиться з думками. Я не проти.

Перегортає в пам"яті усе
Не чудернацький вітер.Ненароком
Новеньке ранок щось в життя внесе.
Простує осінь містом. Крок за кроком...

І вересневий дощ, густий туман
З тоненьким листям, що летить мов оси,
В обіймах вітру не підвладні снам.
Хто збудував для мрії хмарочоси?( з архіву)

 ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА


Рецензии
Гарно!!!
А цей асонанс звуку "і" додає такої легкості і ніжності... Браво!

Жанна Луковец   23.09.2021 22:32     Заявить о нарушении
Дякую! Хай Вам щастить!!!!

Людмила Журавская   24.09.2021 07:16   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.