Ти спитаєш мене, споглядаючи синій Амстел,
Відколи моє життя розкололось надвоє.
Відповім: відколи ночі таємним танцем
Обмінялись із простором з клавіш дрібних луною.
Я могла б утекти, якби не цей примхливий фатум,
Рахувати рядки в сонетах, писати тези,
Підправляючи в щирих листах недолугі дати,
Як завжди, подавати відгук на всі імпрези...
Приростаю до вулиць, що вивчені достеменно,
Якщо десь і бува ця стихія - то там, в нейронах.
Бачу знов кольорові сни, але на антенах
Заселяються в гнізда нові голуби й ворони.
Бiля рiчки
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121091702659
Свидетельство о публикации №121091702659
Рецензии