Ми знов iдем на роздорiжжя дат...

***
Ми знов ідем на  роздоріжжя дат,
Де літня спека навхрест із зимою,
Послухай, чуєш? На осінній лад
Дощ плаче правду, що завжди зі мною.

А ти зажди, зостанься, линуть дні –
Сьогодні, завтра, завтра, завтра…
Ці шелести дерев чомусь сумні,
І я шепочу – не щезай, як мантру.

Так боязко, так болісно іти
В порожню зосенілу невідомість,
Ніщо – і все в однім, є я і ти,
Що буде потім, згодом, нас натомість?

І скільки протече води,
І скільки перестріне ще печалей…
За теплий обрій губ моїх зайди,
Щоби не думати про те, що буде далі.

15.09.21


Рецензии
Мы вновь идём на раздорожье дат,
Где летний зной пересечён с зимою.
Послушай, слышишь? На осенний лад
Дождь плачет правду, что всегда со мною.

Не торопись, останься, канут дни -
Сегодня, завтра, завтра, завтра...
Под шелест листьев мы с тобой одни
И я шепчу - не исчезай, как мантру.

Так тяжело и боязно идти
В студёную пустую неизвестность.
Ничто - и всё в одном, есть я и ты.
А что потом за нами будет, вместо?

И сколько утечет еще воды,
И сколько пережить еще печалей...
В тепло моих раскрытых губ войди,
чтобы не знать о том, что будет дале.


Борис Кочерга   06.10.2021 06:29     Заявить о нарушении
Дякую Вам щиро.Приємно. Давно не заходила сюди, а от заглянула і отакий подарунок. Гарний переклад. Завше Вам рада.

Фиолетта   15.11.2021 20:22   Заявить о нарушении