Ось, нарешті, і все... Трохи – часу... І трохи – вина.
І нарешті вдалося позбавитись спогадів зайвих.
Бо давно вже душа щось важке незабутнєє знає,
та страждала душа, бо не знала, чи винна вона.
Підіймалися з пам'яті темні слова і часи.
Найчастіше вони виринали крізь сни серед ночі.
Виринали вони крізь застрягле у горлі «не хочу».
Виринали, хоч скільки я Бога молив і просив.
Трохи – нервів... І трохи – вина... Ось, нарешті, і все...
Може, іноді ще виринатиме щось непотрібне,
але часом лікується час, тільки так, ось що дивне.
І нехай тоді келих до губ знов рука піднесе...
Ось, нарештi, i все. Трохи - часу. I трохи - вина
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121091607041
Свидетельство о публикации №121091607041
Рецензии