Коли іде на відпочинок день,
А вечір у права свої вступає,
Чекає світ проникливих знамень,
А душу втрати гіркота проймає.
Думки ведуть в безмежний край зірок,
До таємниць небесних тіл пустельних,
Незайманий їх не лякає змрок
І невідомий простір паралельний…
У тому світі марень і жадань
То сон, то спокій щільно обступають.
Мабуть, їм легко в царстві споглядань,
То ж уночі так променисто сяють.
Відпочиває, ніжиться душа,
Немов колише землю дивна казка.
Сум'яття прибадьорливо втіша
Усесвіту палка відверта ласка...
Душа вiдпочивае
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121091605218
Свидетельство о публикации №121091605218
Рецензии