Так хочеться спочити від думок,
Від хвилювань, що множаться щоденно.
Залишу, мабуть, всіх турбот клубок,
Піду у ліс, блукатиму блаженно.
Порадимося з Вереснем про світ,
Про дивину мінливої погоди,
І про буття, і про нестримність літ,
Про різні незліченні перешкоди.
Згадаємо про музику дощів
І про мінор осінній безвідрадний,
Про все, що накопичилось в душі,
Подивимось на небосхил принадний.
Відчуємо і осінь, і себе
У плині днів, у хороводі часу,
А доля хай мереживо плете,
Наповнює добром життєву чашу.
Хочеться спочити
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121091507864
Свидетельство о публикации №121091507864
Рецензии