Мені так часто сниться море,
А часом бачу океан,
І небо чисте і прозоре,
І хвилі звучні, як орган.
Від крику чайок прокидаюсь
І з сумом згадую прибій,
До звуків вітру прислухаюсь,
До шуму в хащі лісовій.
Задумливо примружу вії
Та скину з пліч десяток літ
І вже лечу на крилах мрії
В далекий неозорий світ.
Там неприборкана стихія
Клекоче, вабить в далечінь…
І тільки ранок, як месія,
Рятує душу від видінь...
Сниться море
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121091505470
Свидетельство о публикации №121091505470
Рецензии