Чекаю знов осінніх прохолод,
А у душі з'являється тривога.
Пробуджує щемкий про літо спогад
Мелодія виснажливих негод…
І гіркоту невідворотних втрат
Знов відчуваю, дивлячись на небо,
І необорна вже зроста потреба
Вдихати трав прощальний аромат.
Я знаю, не змінити хід подій,
І до морозів майже вже готова.
Та спалах смутку застає раптово,
Бо в серці ще палає пломінь мрій...
Чекаю
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121091407488
Свидетельство о публикации №121091407488
Рецензии