Украiнкою бути нелегко

Доброго дня, шановний Антоне! От вирішила написати, може, хтось зайвий раз полізе в сварку, як це звичайно буває :). Ну поки що нормальні відгуки. Просто набридло, що люди — як флюгери: і вітру немає, а вони крутяться. Учора були щирими українцями, сьогодні вже бігають паспорт міняють, уже росіяни, завтра влада зміниться — зголосяться аборигенами із племені тумбо-юмбо, невже нема в душі нічого святого? В Україні російську мову прибрали, а у нас? Те ж саме з українською. Розумію, що вбивці, що образа, що люди гинуть — але мова тут до чого? І всі такі "росіяни", а українці мовчать собі в ганчірочку, соромляться, мабуть. А я не буду, пішли всі геть — що перші, що другі, всі хороші. Вважаю, що походження свого соромитися — це вже остання справа. Ну це моя власна думка, і добре, що ніхто поки що не лізе зі своїми запереченнями: де сяде — там і встане, як говорять у нас. Всі нації — рівні! От люди — трішки інша справа, дураки є і там, і там. А я — так найбільша дурочка: сиджу з двома дипломами без нічого, відібрали все — і луплять: тітка їм, бачте, заважати стала! А новоявлені "українці"! Прізвища поміняли, паспорти українські випросили, убивати мене приїхали — а самі мови жодного слова НЕ ЗНАЮТЬ! І знать не будуть! Хай би диктант мені хоч один, хоч із програми п'ятого класу, написали! Хоч на трієчку натягнуту! Країну роздербанили, мільярди в банки закордонні вивели, в злидні дядьків опустили — тепер ще народ лишилось винищить, його ж власними руками — і все! За шапочку — і гуд бай на острови, чи де там вони хатинки купили! А наші дУрні стараються, а наші убивають, своїх луплять — аж піт їм з "оселедця"! Ну так їм і треба, дураками були — дураками-вбивцями і помруть. "Патріоти" хрінові! Жаль тільки, що від країни скоро нічого не залишиться: Крим Росія "захопила" — а Донбас самі ніяк не відіб'ють від української території, так уже стараються, восьмий рік луплять! Цікаво, коли уже ЇХ до відповіді притягнуть — за сепаратизм справжній, уже без лапОк! За те, що країну свою дорогу знищили, на шматки розірвали! Хоч би вже роти позакривали та не кричали, які вони гарні. Скількох людей убили, скількох покалічили, скільком мізки вивернули — на все життя! Скільком нареченим долю жіночу знищили, скількох жінок вдовами зробили, у дітей батьків відібрали! Гірше, ніж після Великої Вітчизняної! Уже ДВІ таких триває — братовбивство! Ну пройде ще п'ять, десять, двадцять років, багаті змиються, причини цього безглуздя зітруться з пам'яті, а покалічені бідні — кому спасибі скажуть? Мені? Так я в них не стріляла. І до їхньої хати не бігла, і "агресорами" й "сепаратистами" не обзивала — своїх же однокласників колишніх, що списували у Надьки все життя, а тепер забули, мабуть. Пам'ять — вона ж коротка буває. Ну та хрін із ними, тратити ще на них свої слова. Самим колись дійде, та пізно буде, уже все розбили, що змогли. Шановний Антоне, дякую Вам за відгук і за небайдужість до моїх опусів. Поважати й оцінювати треба людей, а нації -- всі рівні. З повагою —

Надежда Еременко   14.09.2021 11:13   Заявить о нарушении

Все Вы правильно говорите, все - правда. Мне очень жаль нынешнее поколение, которое с рождения живет во лжи, в двойных стандартах, среди "флюгеров". Какие ценности они возьмут, что будет приоритетом в их жизни? У нас пытаются стереть память, исковеркать факты истории, а дети изначально учатся на этой лжи, принимают за истину все, что им вкладывают в чистые души. Я тоже не знаю, когда все это кончится. Когда истинные убийцы, настоящие сепаратисты, губители нашей страны, нашего прекрасного народа, его истории, культуры предстанут перед судом и ответят за свои преступления? Немного теплилась надежда на смену власти в Киеве, но зло оказалось сильнее. Даже не знаю, на что надеяться, остается только вера в Божью милость, на просветление умов. Но и наше небезразличие, наши живые истории не пройдут бесследно. Я прекрасно помню рассказы из жизни моей бабушки, а ее не стало, когда мне было всего 4 года. И потом, какие бы лекции по Обществоведению, работы Ленина и материалы съездов я не изучал, какие бы сказки кандидатов всяких мастей я не слушал - все воспринимал сквозь призму того, бабушкиного вИдения жизни, где-то наивного, где-то по-простому житейского, но такого мудрого.
С теплом и уважением

Антон Зани   14.09.2021 12:14   Заявить о нарушении

Да, уважаемый Антон, эта тема бесконечна. Благодарю Вас за искренность и неравнодушие. С уважением —

Надежда Еременко   14.09.2021 13:27   Заявить о нарушении