С Линой Костенко в унисон Найвище умiння

Парафраз на тему или с классиками в унисон

Ліна Костенко

Ще вчора була я висока, як вежа.
Здається, ще трохи — дістану зеніт.
I раптом, як вибух, — обвал і пожежа.
Розтрощений камінь — уже не граніт.

Руйновище вiри, i розпач, i розпач!
Пiд попелом смутку похований шлях.
Зажуренi друзi сахнулися врозтіч.
Посiяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці, — будуємо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння — почати спочатку
Життя, розуміння, дорогу, себе.

Бруна
13.09.2021.

Ще вчора була я високо, де хмари
Блукають у небі, де сонця жнива.
Здавалось, дістала зеніт… Втім, то мара
Тьмяніло оманливу пісню співа.

І раптом у прірву зірвалось натхнення,
Ікаром безкрилим звалилося ниць
З небес… І навколо лишень розпач темний
Під попелом смутку ховає жар-птиць

Жагу до свободи, до щастя й любові.
Якщо погорілець, стань Феніксу друг:
Найвище уміння — почати з собою
Життя, розуміння, поновлення, дух.