Проходять дні, летять у Вічність,
Як безпритульні кураї,
Летять в далеку потойбічність,
В незнані Всесвіту краї.
Ми в цьому світі тимчасово,
Неначе листя на гіллі.
Що заясніє кольорово
І зникне з вітром у імлі.
Шкода, що у життєвім вирі
Втрачаєм ми близьких людей.
Де він, той незбагненний вирій,
Що душу вирива з грудей?
Зникають мрії загадково,
Навік-віки, неначе пил...
Ми в цьому світі тимчасово,
Щоб стати променем світил…
Тимчасово
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121091207516
Свидетельство о публикации №121091207516
Рецензии