Я знаю, що осінь стрімливо мине,
Як літо й весна промайнули,
Як відблиск пожежі в повітрі мигне
І стане ліричним минулим.
А там і зима переступить поріг,
Завиє вночі хуртовина.
На землю сріблястий посиплеться сніг,
І вкриє лани скатертина.
А десь дужий вітер в забутих степах
Гойдатиме клен, як колиску,
Покинутий дім без людей і тепла
Тремтливим яснітиме блиском…
Давно уже він в бур'янах сам на сам
Вдивляється в небо тривожно
І сумно шепоче зарослим шляхам,
Що час повернути не можна...
Час не повернути
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121091207496
Свидетельство о публикации №121091207496
Рецензии