Плакала береза вранці біля річки
Та себе питала, дивлячись в потік:
"Чом я часто плачу, наче ті вербички,
Що сумують тяжко весь життєвий вік?
Я ж така красива, і струнка, й ошатна,
У смарагді влітку, в златі восени.
Виглядаю взимку гарно і принадно,
В захваті від мене навіть ясени.
Ясне сонце завжди пестить стан і вроду,
Крилами вітають з неба журавлі...
Чом же сльози знову падають у воду,
Чом у серці туга і щемкі жалі?
Може це дурниця - всі мої печалі,
Все, що неминуче, буде все одно.
Плакати не стану, буду жити далі
І життю радіти, пити, як вино..."
Плакала береза
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121091104671
Свидетельство о публикации №121091104671
Рецензии
Чудовий вірш! І дуже цікавий... Сподобалось.
Артур Грей Эсквайр 11.09.2021 23:19 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 11.09.2021 23:19 • Заявить о нарушении