Якщо ти знаєщь, що є спалах, сотні раз,
Я тебе прошу тільки без образ.
Коли тобі клялась, коли тебе у пеклі рятувала,
У моїх очах, твоя посмішка заграла.
Віддаї їй мои рими, всі, віддай, прошу,
Я обіцяю, я їх сотнями ношу,
у своїм сердці, вони льють дощi,
А їй нащо? Ти знаєшь, їй ще гірше у ночі.
Вона, як та собака, віддана, незламна та свята,
Я не така, не твоя, я не та.
А ви всі мої, від одного краю світу до небес,
П'ята собача нога, квадратна вісь колес.
Якщо ти знаєшь все це, то давай хоч раз,
Ти мені - правду,та без зайвих фраз.
А поки я лежу на книжковій полиці,
Десь між "Отелло" та "Маленьким принцем",
Дивлюсь крізь нитки квантовіх світів,
Все як ти і хотів, авжешь, як і хотів.
Але на справді я хочу тобі сказати,
Що ти мене не вмів читати.
Ніколи би не зміг.
Тому, що я - твій больовий поріг.
Якщо ти зна щь, що спалах, сотн раз
© Copyright: Мария Краевская, 2021
Свидетельство о публикации №121091008268
Свидетельство о публикации №121091008268
Рецензии