Прикинулась під тихий шум дощу,
Він не давав заснути до світанку,
Про осінь шепотів, та вранці вщух,
Сльозу на склі залишив наостанку.
Та Осінь зазирає вже в вікно,
Пожовклим листям проситься в кімнату
І мовить, що не бачились давно,
Що принесла корзину аромату.
Насправді, я скучала у душі
За дощиком, за тихим падолистом
І осінь виглядала звідусіль,
Аж ось вона вже мерехтить намистом.
Привітно усміхнувшись, подає
Затишну, теплу ковдру, чашку кави…
А із-за лісу сонце вже встає
І сипле ноти ніжності ласкаві...
Прийшла Осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121091005069
Свидетельство о публикации №121091005069
Рецензии