Ох, Вересень! Нарешті схаменувся!
Тепло вернулось, радість у душі.
І день ясний так щиро усміхнувся,
Забулися настирливі дощі.
На клавішах жовтіючого листя
Пригрівся тихий вітер, задрімав,
А на калині аж горить намисто!
Хоча б ніхто завчасно не зірвав!
Повітря тепле нотами утіхи
Голубить квіти, пестить небокрай,
Акорди ніжності, неначе подих, тихі,
Доносить здалеку духмяний гай.
І сонце, ніби осені в догоду,
Привітно опромінює хмарки.
І вечір обіцяє насолоду…
Спасибі, Вересню, за осяйні думки!..
Вересень схаменувся
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121090906184
Свидетельство о публикации №121090906184
Рецензии