Василь Симоненко – З вікна
Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став. Сіріють німо стіни.
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.
Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин —
Вони стоять, немов у червні липи,
Забрівши в сивий і густий полин.
Полин снігів повзе до видноколу,
Лоскоче обрій запахом гірким,
Лапаті, білі і колючі бджоли
Неквапно кружеляють понад ним…
-------
"Из окна" Василь Симоненко
Ударила крылом в окно синица.
Встал маятник. Стена сера, нема.
Вон облако, как стог, вдали клубится.
Сгущает краски ранняя зима.
Плывёт печаль. И факелом белеет
Игриво разукрашенная ель -
Она, как липа летом, тихо млеет
В густом чаду заснеженных земель
Простёрся горизонт вдали тягучий,
Он пахнет едко, пряно, словно дым,
И хлопья, будто пчёлы, белой тучей
Так медленно кружатся по-над ним...
З вiкна. Василь Симоненко
© Copyright: Ольга Кайдалова, 2021
Свидетельство о публикации №121090904168
Свидетельство о публикации №121090904168
Рецензии