Л. Костенко-Вiдмикаю свiтанок скрипковим... -на ру

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Відмикаю світанок скрипковим ключем...":

      Открываю рассвет я скрипичным ключом...

Открываю рассвет я скрипичным ключом.
Бархат ночи украшен нежностью.
Горизонт поднимает багряным плечом
день - страницу нотную вечности.

Что сегодня? Какой развесёлый фрагмент
из моей обезумевшей доли?
Улыбается правда глазами легенд
и свобода - глазами неволи.

Любовь неповторная -
                то моя валторна.
Дороги прощальные -
                виолончель печали.
А в серые будни
                буду бить, как в бубны.
Очень легко мне.
                Очень мне трудно.

Эволюция перьев гусиных.
Философий замызганный нимб.
Слово - мысли фамилия ныне,
только чаще - её псевдоним.

Так чего же ищу я и чем я жива?!
Говорливый мир, многолюдный.
Неужели стихи - это только слова?
У грядущего слух абсолютный.

Эмма Иванова.
09.09.2021г.

================================
   
          Оригінал:   
    Відмикаю світанок скрипковим ключем...
         Ліна Костенко

Відмикаю світанок скрипковим ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімає багряним плечем
день —
як нотну сторінку вічності.

Що сьогодні?
Який веселий фрагмент
із моєї шаленої долі?
Усміхається правда очима легенд
і свобода — очима неволі.

Любов неповторна —
моя валторна.
Шляхи прощальні —
перша скрипка печалі.
А в сірі будні
буду бити, як в бубни.
Дуже мені легко. Дуже мені трудно.

Еволюція гусячих пер.
Філософій забрьоханий німб.
Слово — прізвище думки тепер,
а частіше — її псевдонім.

То чого ж я шукаю і чим я жива?!
Велемовний світ, велелюдний.
Ви поезія, вірші?
Чи тільки слова?
У майбутнього слух абсолютний.
------------------------------- Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5643