Я досі не знаю ні хто, ні для чого
тасує колоду із доль рокових,
хтось чорта винує, хтось Правого Бога,
та що є первинне : молитва чи гріх?
Сивію неначе осінні тумани,
що мовчки бредуть, мов отара, селом...
А мудрість стареча частіше омана,
яку чорні круки візьмУть на крило.
Земне - не безсмертне,- для старості втіха,
бо стільки болячок, безсоннь і страхів...
лишилось недовго боятися лиха:
ще слово молитви... ще кілька гріхів...
Для старостi втiха
© Copyright: Ева Сокол 2, 2021
Свидетельство о публикации №121090808039
Свидетельство о публикации №121090808039
Рецензии
