зам тка

Я вашим щастям бути не змогла
Моя душа, то прірва у безодні
Яскраве полум'я мого життя
палало там, де ви були напередодні
Піду собі, зібравшки рештки небуття
А ти, так мовчки проводжаєш
Ким разом стали ти і я?
Тим, що і богу не бажаєш
Я віднайду самотність у собі
Тебе лишу в пустій кімнаті
І оберу той шлях, що вдалені
Пройду його сама, у благодаті.


Рецензии