Сон-186

У кімнаті в кілька метрів,
Де й одному - надто тісно,
Чимале жило сімейство,
Що насилу туди влізло.

Бабка й дід - жили на кухні,
Щоб поближче до вбиральні -
Сиднем всілись і не рухались,
Поки не розбудить чайник.

Матір та глава сімейства,
Автори пекельних метрів -
Спали часом де прийдеться,
Навіть біля туалету.

Та й в таких складних умовах,
Щоб без скрипу та шелесту -
Умудрялись - знайти сховок
На дві смужечки у тесті.

Старші спали - на дивані,
Обійнявшись по-братерськи,
Хоч в видіннях віртуальних -
Вже поводилися кепсько.

Хоч уже стрючки - нівроку
Повиростали і хочуть -
Притулитись ніжно збоку -
До цицьок пухких, жіночих.

Середущі сплять - насипом,
У кутку, немов пташата,
У них марно щось просити -
Все збирають грошенята.

По кутках - у них заначки,
З вафель, печива, цукерок,
Що напросять чи наклянчать
У старих пенсіонерок.

Лиш в найменшого - є ліжко,
Де він спить - немов король,
Він сміється всім потішно,
Думаючи, що Гарольд.

Але скоро все сімейство -
Огорне його в обійми,
І він мріятиме - десь би
Зникнути - хоч на неділю.