І знову осінь. Та така сувора,
Що холодом проймає з перших днів.
Не до вподоби, мабуть, їй покора,
Бо ж як збагнути цей даремний гнів?
А я дивлюсь у дзеркало і бачу
До болю прикрі зміни у собі,
Сумуючи, все ж жалібно не плачу.
Не стримати шалений часу біг.
Не виправити те, що вже минуло,
Чому ж душа так щемко завмира?
Ось знову щось у пам'яті сяйнуло,
Знов пережите в душу зазира.
І я плекаю вогнище надії,
Дивлюсь в майбутнє, тішусь у душі,
В безмежний світ лечу на крилах мрії,
Хоч Осінь пророкує знов дощі...
Плекаю мрii
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121090506553
Свидетельство о публикации №121090506553
Рецензии
Прекрасний вірш! Тонка нотальнія, медитативно. Зачепило за душу....
Артур Грей Эсквайр 05.09.2021 22:52 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 05.09.2021 22:52 • Заявить о нарушении
Дякую щиро. Я більше пишу російською мовою, тому ваш відгук надихає і вселяє впевненість у своїх силах.
Галина Чехута 06.09.2021 16:52 Заявить о нарушении
Галина Чехута 06.09.2021 16:52 Заявить о нарушении