Ця поез1я

ця поезія – спроба
залишитися наодинці із власним тілом
тілом яке відчуває голод спрагу сексуальний потяг
потяг часу стартує з таємного темного місця
місця у якому тілу завжди чогось не вистачає
вистачає проблем і немає матерії – тієї тканини
що наповнить порожнечу між часом прямим та зворотнім

ця поезія спроба
залишитися наодинці із власним думками
думками які ще й досі наздоганяють те що давно промайнуло
промайнуло зникло перетворилось на кислотний розчин пам’яті
вимірюю глибину темряви довжиною власних кінцівок
поки погляд зачинений снами на довгу нічну перерву.

ця поезія спроба
залишитися наодинці із власним хвилюванням
впоратися з тремтінням тіла передчуттям майбутнього
того майбутнього яке завжди розмовляє на підвищених
тонах з фантомами пам’яті минулого часу

ця поезія
як завжди є досить марна спроба
хоча б єдину мить
перебувати у злагоди зі своїм тілом думками совістю
тут і зараз….